Полісьсе та поліщуки: поліська самобутність на теренах Білорусі

Полісьсе та поліська самобутність на Білорусі

foto: Polissie Величезна низовина простягнулася від східної частини Польщі до Брянської області Росії через всю південну Білорусь та північну Україну. Територія цієї низовини називається Полісся, а жителі цього краю називаються поліщуки.

Поліщуки виділяються в особливу групу населення не тільки географічно (за місцем проживання), але й історично, ментально та лінгвістично. Докладніше про Полісьсе...

Автор: Кирило Озимко, 2013 рік, білоруське Полісся

Історично ця земля вперше згадується у Галицько-Волинському літописі 1274 року. Але що ж такого особливого в цьому краї, і чому на ньому зосереджено таку увагу сьогодні?

Справа в тому, що, проживаючи на території різних держав, поліщуки являли собою доволі цілісне населення зі спільною мовою, яку за різними даними відносять чи то до діалектів української, чи до діалектів білоруської, з єдиною культурою, загальним типом забудови будинків.

Наша подорож на Полісся починається з міста Мінськ. Їдемо близько 250 кілометрів на південно-західному напрямку та в'їжджаємо в Брестську область, проїжджаємо північ області, звертаємо на південь, і ось воно - Полісся!

За вікном інша природа, інші хатки, села дедалі дрібніші, все частіше й частіше зустрічаються не селища (дєрєвні), як у Білорусі, а маленькі хутори. Через кожні сто метрів над полем пливе біла лелека, символ мого рідного краю, сонце стає дедалі яскравішим, а термометр в автомобілі вказує, що температура піднялася вище на два градуси в порівнянні з Мінськом.

Заїжджаємо до села, де жила родина моєї бабусі - село Гумніщі Дрогичинського району Брестської області. У нашому будиночку вже ніхто не живе, йдемо в гості до сусідів, вони мене ще пам'ятають: "Живемо так собі, небагато. Робемо в огороді, держимо свіней, курей. Вже стария всі стале. Сен в Бресті живать, дочка в Минску. Внучетка приізжеють до нас. Ходемо в ліс, гребе зберимо, нажаримо".

Готовий посперечатися, не всі білоруси з першого разу зрозуміють цю мікромову. Не розумів раніше і я, поліщук. Коли я приїжджав сюди зовсім ще хлопчиськом і прабабуся була ще жива , вона на мене одного разу образилася: я не зрозумів, що вона мене попросила допомогти, зігнорувавши її прохання.

Ще б пак! У школах Білорусі поліських дітей вчать тільки російській та білоруській мовам, а рідні говірки довидиться лише від своїх предків чути. Ось так цікаво виходить: різні покоління говорять різними мовами й не розуміють один одного. Ну, чи не дивовижний край?

Йдемо до інших селян (звісно, не забувши побажати доброго дня в хату). Тут нам повідали про поліські легенди: русалки, домовики, чорти тощо. Адже поліщуки досі вірять, що в кожній хаті живе свій домовик і вони його всіляко намагаються їх задобрювати. За казанням жителів села Гумніщі, якщо молода дівчина померла, вона стає русалкою, й на язичницьке свято Русаль її можна побачити в полі в білому вбранні. До речі, язичницькі свята тут святкують не менше як християнські: Купальє, Коляда , Русальє відзначають завжди і в кожному селі.

Йдемо до інших сусідів. Тут нас зацікавило питання етнічної приналежності місцевих жителів. І не подумайте, що воно поставло саме по собі: житель цієї хатки, виявляється, колишній вчитель.

Він вже намагався з нами говорити по-російськи: "А що етнос? Ми тутейші, ми себе ніяк не називаємо більше. Тут була Росія, нас називали росіянами, була Польща, називали поляками, українцями, потім БССР, нам сказали, що ми білоруси. Тільки не ми говорили про свою національність, а нам казали! Ось у чому особливість нас, поліщуків. Самі ми себе й поліщуками не називаємо. Просто живемо та й живемо, як Бог дасть. А загалом звісно ми поліщуки. Край-бо Поліссям звуть, ми і поліщуки. Записані білорусами, говоримо по-українськи (сміється). А за українським кордоном ті ж самі люди, але записані українцями. Не надто собі більшовики голову сушили: взяли й робили, що хотіли. Тож не ми обрали свою національність і приналежність до етносу, а вони вибрали, хто ми і звідки (сміється)".

Справа в тому , що при перепису населення в Польщі в 1930-х роках (тоді західна частина Полісся перебувала у складі Другої Речі Посполитої) більшість населення території Полісся назвали себе просто "тутейші", тобто місцеві. Ось так, перебуваючи в центрі Європи, роздерте на частини, залите кров'ю, десятки разів окуповане Полісся зберегло свою самобутність.

Поліщуки себе і донині насилу відносять до якоїсь національності, а хтось і зовсім не відносить, проте поліська мікромова, традиції, пісні, особливий тип забудови та побуту поліщуки й донині зберігають, передаючи з покоління в покоління.

Ось тільки це нове покоління далеко не з великою охотою залишається в селах. А в містах Білорусі нічого цього немає, місто є місто: сучасне, з російською мовою, з етнічно усвідомленим населенням. Як у школі скажуть та виховають.

Див. також: поліський діалект, говірки

Тема: Полісьсе та поліщуки - поліська самобутність на теренах білоруського Полісся

ЗНАЙТИ ЧИ СКАЧАТЬ ПОДІБНУ ІНФОРМАЦІЮ, ФОТО:



0 comments:

Дописати коментар

 
 
 

Як називають Полісся?

Поліщуки часто кажуть Полісьсе чи Палесьсе, східні слов'яни та казахи звуть Палессе, Полесье. Словаки та норвежці називають Polesie, чехи - Polesí, південні слов'яни - Polissja чи Полесие, Полесия. Литовці іменують Polesė. Німці й шведи звуть Polesien, голандці - Polesië, французи - Polésie. Англійці, італійці, іспанці, фіни - Polesia, рідше Polissia. Норвежці та естонці кажуть Polesje, деякі євреї - פּאָלעסיע, тайці โปเลเซีย, японці ポリーシャ, корейці 폴레시아, ті, кого найбільше звуть 中文, а турки як завжди - Polesiye.

Екскурсійні тури

Праліси Поліського заповідника | Містичне Камінне село | Чернігів незвичайний | Поліська вузькоколійка "Кукушка"

ВАШІ СТАТТІ

Ви живете на Поліссі чи маєте цікаві матеріали з історії поліського краю? ІЦ Полісся шукає регіональних дописувачів: студентів і журналістів, краєзнавців, істориків, усіх, хто бажає опублікувати свої авторські матеріали - новини, розвідки, дослідження. Особливо розшукуються небайдужі автори у містах: Рівне, Чернігів, Малин, Сарни, Ковель, Ніжин. Зголошуйтесь: icpolissya@gmail.com
 
Copyright © 2009-2014 ІЦ Полісся
Zhytomyr, Rivne, Chernihiv, Kyiv, Lutsk | Інформація | Співпраця