МИХАЙЛІВСЬКИЙ СОБОР Житомира: історія та розклад богослужінь у Михайлівській церкві

Михайлівський кафедральний собор Житомира відзначає ювілей свого відновлення

foto: Михайлівський собор Житомира20 років від часу свого відродження відзначив Михайлівський кафедральний собор Житомира.
Православний Свято-Михайлівський кафедральний собор УПЦ КП побудований в 1856 р. на кошти житомирського купця Михайла Хаботіна. Історія Михайлівської церкви та розклад богослужінь у храмі...

Михайлівська церква Житомира: історія храму

2011 року Свято-Михайлівському ка­федральному собору виповнюєть­ся 155 років від завершення побу­дови та освячення - він є па­м'яткою місцевого значення і хра­мом Української Православної Церкви Київського патріархату.

У середині ХІХ ст. в місті пере­важна більшість православних церков були дерев'яними, мурова­на церква стояла лише на Російсь­кому кладовищі. У той же час лише кам'яних католицьких храмів було чотири. Історія храму складна й неоднозначна, шлях до становлення був довгим і часто драматичним.

Житомирський купець Михайло Федорович Хаботін вирішив на власні кошти по­будувати храм:

- Життя, можна сказати, прожив: добра настачив, шану людей маю, єдине за чим болить - дітей Бог не дав. Та така вже Його воля, ­думав. - А що залишу на землі після себе? Купочку праху? Тож нехай Божий дім вознесеться , аби серця людські не черствіли, аби па­м'ятали, що все скоро ми­нуле, окрім світла душі та благородства помислів ... Дещо пізніше протоієрей Микола Трипольський напи­сав про ці наміри так: «У по­хилому віці бездітний Хаботін вирішив створити дім Божий, і цій святій справі, воіс­тину, віддав усе - і гроші, й усе завзяття своє ... ». Газета великої імперії «Московские Ведомости» й того більше - мало не оду співала на сторінках своїх: «По удобству места, по прочности ка­менной постройки, по величес­твенному наружному виду, сим­метричности внешних частей здания, древневизантийскому стилю - церковь эта служит ук­рашением городу, есть лучшим его достоянием... ».

Самому ж Михайлу Хаботіну втілення задуму далося досить тяжко. «…Тісні ворота та вузь­кий шлях, що ведуть до життя, й не всі знаходять їх ... ». Жертви, принесені заради здійснення благородної мети, не забезпечу­вали легкого ії досягнення. Поневіряння храмотворця почалися… з бюрократичної тяганини.

Неодмінним бажанням купця було створити храм із незалеж­ними, самостійними правами.

Ще довго тривали б пошуки місця для церкви, якби купець на останні збереження не прид­бав ділянку землі на розі вулиць Київської та Пилипонівської (нині Михайлівської). Та навіть після такого рішучого кроку чи­новники єпархії змушували його разом із будівництвом церкви здійснювати спорудження будівель для причту (слу­жителів храму) та призна­чити для нього, як було вказано у вимозі, «при­стойні кошти на утриман­ня».



Проценти від цього капіталу мали забезпечува­ти утримання причту спо­руджуваної церкви. Сума для того часу була на­стільки значною, що навіть заощаджень жито­мирського купця виявило­ся недостатньо. Усвідом­люючи свою неспро­можність, боголюбивий храмотворець змушений був просити духовну вла­ду про дозвіл будувати церкву для заміни нею де­рев'яної та старої церкви на вулиці Кафедральній з надією зробити Ії окремою й самостійною. Тільки та­ким чином, поступаючись вимогам губернської верхівки Російської Православної Церкви, купець міг здійснити свій задум. Царські ж чиновники не лише не намагалися сприяти Михайлу Хаботіну, але й гальмували своїми діями добру справу. Спочатку на­полегливо вимагали від купця, щоб він будував церкву на по­рожньому місці - по­близу Хлібного рин­ку (тоді це була глуха околиця й церква не змогла б підтримува­ти себе). Коли ж Ха­ботін попросив до­зволити будівництво в центрі міста по ву­лиці Великій Бер­дичівській, то йому і в цьому навідріз відмовили. Бюрократичне листування настільки знову затягнулося, що благородним намірам купця ледь не прийшов кінець.

Роздратова­ний тяганиною Хаботін в офі­ційних листах єпархіальному ар­хієрею та губернатору вказував на перепони з боку місцевої консис­торії Російської Православної Церкви. Він попереджував висо­ких осіб, що, якщо й надалі йому чинитимуть перешкоди, то по­жертвувані кошти використає на цю ж справу на своїй батьків­щині у Владимирській губернії. До слова, на спорудження храму Михайло Хаботін презентував близько 37 тисяч карбованців. Для порівняння: тогочасні міські прибутки Житомира в середньо­му становили 23 тисячі карбо­ванців за рік. Так, витративши всі свої збереження, він не зміг сплатити обов'язковий купець­кий податок і, в останні роки свого життя потрапив до нижчого майнового стану – був записаний до житомирських міщан.

А тим часом на розі вулиць Київської та Пилипонівської за­вирувало - розпочалося будів­ництво храму, за риштуваннями все вище здіймалася велична споруда. Протоієрей Микола Трипольський згадував: «Хаботін від самого початку будівництва церкви і до його закінчення ціли­ми днями невтомно доглядав за ходом робіт ... Часто вечорами, коли робітники закінчували свою денну працю, можна було поба­чити Хаботіна на лавці під стіна­ми церкви, котра будувалася, ­виймав гроші зі шкіряної тор­бинки й розраховувався з робітниками».

Нарешті, в 1856 році церкву було побудовано й освячено. Храмотворець же недовго пора­дувався на своє дітище - за три роки помер.

Спливали десятиліття, бу­ремні вітри воєн і державних nе­рево ротів котилися над країною. Переживши Жовтневу революцію, Свято-Михайлівський кафед­ральний собор не вистояв nеред більшовuцьким режимом - гірка доля чекала не лише на служи­телів культу, а й на церковні споруди (хоча в більшості своїй вони були цінними архітектур­но-історичними пам'ятками).

В 1927 році служба в храмі припинилася. Далі гірше: фон­ди Державного архіву Жито­мирської області детально по­відали, як після акту обстежен­ня міськкомунгоспом стану будівлі церкви в липні 1929 року вже у вересні Адмінвідділ Жи­томирського окрвиконкому по­рушив перед його Президією питання про закриття Михай­лівської церкви та передачу будівлі під культосвітню уста­нову. Мотивація - нібито «ре­лігійна громада Михайлівської церкви з приводу відсутності коштів на проведення капіталь­ного ремонту відмовилася від користування зазначеною цер­квою». « .. .Про закриття Михай­лівської церкви клопочуть робіт­ничі збори майже всіх підприємств Житомира та Жито­мирська міська рада, причому трудящі вимагають використати церкву під культосвiтнi установи», ­йдеться в протоколах Президії ок­рвиконкому за грудень 1929 року. До того там же: «Релігійна гро­мада протягом усього часу не ремонтувала церкви, яка вимагає капітального ремонту ... ». О, сум­нозвісна турбота про трудящих і їх духовне зростання! «З 1936 року будівля церкви без зовнішнього та внугрішнього ремонту й пере­обладнання використовувалася під склад» - вже з іншого доку­менту Держархіву. Покійний Ха­ботін із його благодійністю, вибачте на слові, помер би ще раз, побачивши таке святотатство. Й німецько-фашистські загар­бники теж використовували храм у такій якості: складали тут конфісковані радіоприй­мачі.

Лише з 1942 року в ньо­му знову почали правити служ­бу.

Після визволення Житоми­ра радянськими військами в ніч на 1 січня 1944 року Свято- Ми­хайлівський собор аж до чер­вня 1960 року збирав прихожан і належав до пам'яток архітек­тури. 15 червня 1960 року міськвиконком розірвав угоду з громадою храму, укладену ще в 1944 році, а виконком облас­ної ради 20 червня того ж року це рішення, звісно, затвердив, передавши будівлю церкви То­вариству «Знання», а підвал ­магазину «Спортговари» під… склад. Задля блага Товариства з розповсюдження політичних і наукових знань розтрощили вщент дзвіницю, звівши двопо­верхову споруду під кабінети.

3 1985 року в приміщенні діяв ляльковий театр.


У жовтні 1991 року храм в ім'я Святого Архистратига Михаїла відродився втретє. Примішення церкви за рішенням об­ласної ради народних де­путатів передано жито­мирській громаді Української Пра­вославної Церкви. Під сірим дощовим осіннім небом просто під стіна­ми храму настоятель Свя­то-Михайлівського собо­ру отець Богдан відпра­вив службу - за активістів церкви, які на багатолюд­них мітингах закликали владу почути їх законні вимоги, за прогресивну інтелігенцію міста, грома­ду і за здоровий глузд та справедливу перемогу ...

Зрештою, так і мало відбути­ся. Адже покровитель храму Ар­хистратиг Михаїл - створений для боротьби з войовничим сата­нізмом, маючи силу, надану Бо­гом, знищує нечисть вогненним мечем - воєначальник небесних ангельських сил. А сьогодні Свя­то- Михайлівський собор потре­бує допомоги для закін­чення його реконструкції та ре­ставрації необхідні кошти.

У кожного своя дорога до Храму. У когось - через біль і страждання, коли йдуть сюди, як до останнього порятунку. В інших це - поклик душі, коли несуть у душі вдячність за світло прийдеш­нього дня. І під високим його склепінням сходить на людей просвітлення, стають чистими серце й помисли. Й починають розуміти, що всі жорстокі вітри сьогодення не варті жодної сльо­зинки. Адже немає меж благодаті Небесній і нескінченна любов Божа.

Сьогодні у храмі діє одна з найкращих недільних шкіл. При церкві фун­кціонує безкоштовна бібліотека духовної літератури: для тих хто тільки розпочинає духовне життя, так і для священнослужителів – Святе письмо,святоотцівські твори, православна психологія, книги для дітей і багато-багато іншого. Послугами бібліотеки користуються не тільки віру­ючі, а й студенти різних навчаль­них закладів.


Михайлівський кафедральний собор (м. Житомир) - розклад богослужінь

З понеділка по п'ятницю:

7.00 Акафіст перед чудотворною іконою Божої Матері «Троєручиця»

8.00 Божественна літургія

10.00 Панахида

11.00 Хрестини

16.45 Вечірня

У суботу:

8.00 Акафіст перед чудотворною іконою Божої Матері «Троєручиця»

9.00 Божественна літургія

11.00 Панахида

13.00 Хрестини

16.45 Всенічне бдіння


У неділю, з 1 вересня по 25 травня

07.00 Божественна літургія

09.00 Божественна літургія для дітей

10.00 Божественна літургія

14.00 Хрестини

15.45 Акафіст до чудотворної ікони «Троєручиця», Вечірня та Акафіст Господу Ісусу Христу

Червень, липень, серпень:

07.00 Божественна літургія

09.35 Часи

10.00 Божественна літургія

14.00 Хрестини

15.45 Акафіст до чудотворної ікони «Троєручиця», Вечірня та Акафіст Господу Ісусу Христу


У свята:

07.00 Божественна літургія

10.00 Божественна літургія

12.00 Панахида

14.00 Хрестини



Вінчання в храмі Св. Михаїла в Житомирі здійснюються у неділю, понеділок, середу, п’ятницю, суботу, крім посту.

Для виконання священиком інших потреб можна звертатися до свічниці, настоятель Михайлівської церкви Житомира - магістр богослов'я, ієрей Богдан Бойко.

Зараз у житомирському Михайлівському соборі служать 8 священиків, при храмі діє недільна школа, де навчаються понад 300 дітей. 

Михайлівський кафедральний собор Житомира: адреса вул. Київська, 10, телефон 37-79-59.

Джерело: Михайлівський кафедральний собор Житомира, офіційний сайт (www.smk-sobor.org.ua)


:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – православный Михайловский кафедральный собор Житомира.
:: To get more information in English please ask or google for – Orthodox St. Michael’s cathedral of Zhytomyr
:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete –Stačiatikių Šv. Michailo cerkvė Žitomire.
:: Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - праваслаўны Міхайлаўскі кафедральны сабор Жытоміра.
:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – Prawosławna сerkiew św. Michała w Żytomierzu.

Тема: Михайлівська церква Житомира, о. Богдан Бойко

ЗНАЙТИ ЧИ СКАЧАТЬ ПОДІБНУ ІНФОРМАЦІЮ, ФОТО:



0 comments:

Дописати коментар

 
 
 

Як називають Полісся?

Поліщуки часто кажуть Полісьсе чи Палесьсе, східні слов'яни та казахи звуть Палессе, Полесье. Словаки та норвежці називають Polesie, чехи - Polesí, південні слов'яни - Polissja чи Полесие, Полесия. Литовці іменують Polesė. Німці й шведи звуть Polesien, голандці - Polesië, французи - Polésie. Англійці, італійці, іспанці, фіни - Polesia, рідше Polissia. Норвежці та естонці кажуть Polesje, деякі євреї - פּאָלעסיע, тайці โปเลเซีย, японці ポリーシャ, корейці 폴레시아, ті, кого найбільше звуть 中文, а турки як завжди - Polesiye.

Екскурсійні тури

Праліси Поліського заповідника | Містичне Камінне село | Чернігів незвичайний | Поліська вузькоколійка "Кукушка"

ВАШІ СТАТТІ

Ви живете на Поліссі чи маєте цікаві матеріали з історії поліського краю? ІЦ Полісся шукає регіональних дописувачів: студентів і журналістів, краєзнавців, істориків, усіх, хто бажає опублікувати свої авторські матеріали - новини, розвідки, дослідження. Особливо розшукуються небайдужі автори у містах: Рівне, Чернігів, Малин, Сарни, Ковель, Ніжин. Зголошуйтесь: icpolissya@gmail.com
 
Copyright © 2009-2014 ІЦ Полісся
Zhytomyr, Rivne, Chernihiv, Kyiv, Lutsk | Інформація | Співпраця