ОЛИКА: смт Олика - замок Радзивіллів (Radvilos, Radziwiłłowie)

Історичні перлини Полісся: Олика на Волині

foto: olyka kolegiata Родинне гніздо поліської гілки великого литовського роду князів Радзивіллів (Радивилів), один з найславетніших у часи Середньовіччя куточків Полісся – шляхетна Олика - перебуває сьогодні у вкрай занедбаному стані. Історія Олики та її найвизначніших пам'яток: замок Радзивіллів, Колегіата Св. Трійці в смт Олика Ківерцівського району...

Стародавня Олика (наголос на другому складі, раніше також Олича, Олица) була заснована в часи Київської Русі, коли на місці злиття річок Путилівки та Осенища люди з сусіднього містечка Чемерин заснували нове поселення, давши йому ім'я, вірогідно, від популярних місцевих промислів з виробництва лика.

Історія Олики

Перша згадка про містечко фіксується руським Іпатіївським літописом за 1149 рік. З 1199 року Олика перебуває у складі Галицько-Волинського князівства. У 40-х роках 14 століття Олика разом із більшістю поліських земель входить до складу Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського (ВКЛ) на чолі з великим князем Альгірдасом [Ольгерд, Algirdas].

Першим документально підтвердженим володарем Олики був у 1433 році Ленько Зарубич – воєвода князя Федора Любартовича, сина останнього правителя об'єднаного Галицько-Волинського князівства, литовського князя Любарта [Любартас, Liubartas].

У 1450-1460 рр. литовський гетьман, воєвода Тракая і пізніше староста Луцька Петро Янович Монтигердович [Petras Jonaitis Mangirdaitis], також відомий як Петро Білий Мангірдайтіс (у польських джерелах - Piotr Montygerdowicz, у російських посол Петр Янович Белый) зводить в Олиці чудовий ренесансовий костел Св. Петра і Павла, що зберігся до сьогодні і є найдавнішим храмом Волині.

Фото: ІЦ Полісся

По смерті гетьмана Оликою кілька років володіли його син і донька, після яких Олика переходить у володіння онуки Петра Монтигердовича – Анни Кішки [Ганна, Anna Kiszka]. 1513 року Анна Кішка виходить заміж за маршалка Великого князівства Литовського Яна Радзивіла ІІ Бородатого [Йонас Радвіла, Jonas Radvila II, Jan Radziwiłł] – завдяки чому Олика на майже чотири століття стає головною резиденцією поліської гілки литовського роду Радзивіллів (Радвилів).

У їхньому шлюбі народжується найвизначніший представник поліських Радзивилів – засновник Олицького роду, канцлер Великого князівства Литовського Миколай Радзивілл Чорний [Mikalojus Radvila Juodasis, Mikołaj Radziwiłł Czarny].

Саме він 1547 року отримує з рук правителя Священної Римської імперії Карла V Габсбурга [Carlos I, Carolus V, Karl V] почесний титул князя на Олиці та Нясвіжі (Несвіжі).

У кінці 50-х років 16 століття Миколай Радзивілл Чорний приймає кальвінізм і перетворює малесенький Петропавлівський костел Олики, що й до сьогодні вміщує не більше 30 чоловік, на протестантський храм.

1564 року Миколай Радзивілл Чорний завершує будувати первісний Олицький замок. Перебуваючи на перетині важливих торгових шляхів, Олика надзвичайно швидко розвивається й 31 травня того ж року дістає Магдебурзьке право та герб міста у вигляді двох сплетених ріжків.


За рік, у травні 1565 року князь Олики та Несвіжа, який активно відстоював незалежність руських і литовських земель від польської корони, помирає у містечку Лукішкес поблизу Вільнюса.

1569 року, відповідно до умов Люблінської унії, Олика, що на той час мала близько 300 подвір'їв, разом з майже всім Поліссям (окрім сучасних білоруських теренів) переходить з-під влади ВКЛ до складу Королівства Польського.

У 1586 році сини Миколая Радзивілла Чорного засновують кілька ординацій (спадкових маєстатів), завдяки чому Олика в майбутньому залишається у володінні нащадків роду.

Володарем Олики з того року стає Станіслав Радзивілл [Stanisław Radziwiłł, Stanislovas Radvila], який повертається з протестантства назад до католицької традиції. Добре знаний як визначний поліглот, князь Олики здобуває титули маршалка ВКЛ й старости Жемайтії, у складі поліських загонів бере участь в боротьбі з Московським царством.

Фото: ІЦ Полісся

У ці роки в місті функціонує майже дві сотні вітряків і круподерка, Олика славиться своєю надзвичайно дорогою на той час цукровою горілкою та рибою з численних навколишніх ставів.

У 1593 році в Олиці засновуються шпиталь, а народжений того ж року в замку син Станіслава Радзивілла – Альбрехт Станіслав Радзивілл [Albrecht Stanisław Radziwiłł, Albertas Stanislovas Radvila] продовжує активну розбудову міста, започатковану його дідом.

Здобувши блискучу освіту у Вільнюсі, Альбрехт Станіслав Радзивілл у віці 28 років обіймає посаду Великого канцлера Литви, до сфери відповідальності якого належала вся зовнішня політика ВКЛ.

Протягом 1635-1640 років Альбрехт Станіслав Радзивілл за проектом італійських архітекторів Бенедетто Моллі [Benedetto Molly] та Джованні Маліверно [Giovanni Maliverno] зводить в Олиці її найбільшу перлину - Колегіальний костел Св. Трійці, що на загальну думку стає найгарнішим бароковим храмом не лише Полісся, а й всіх підвладних Польщі земель. Стіни костелу було оздоблено кількома різновидами мармуру та скульптурами святих (Войцеха, Станіслава, Петра і Павла) польського майстра М. Ерленберга та різьбою у виконанні галицького скульптора М. Ампелі.

Фото: ІЦ Полісся

В середині 17 століття Олицька колегія (семінарія) стає філією Замойської академії, кілька професорів викладають у ній логіку, риторику, теологію, граматику та загальні основи інших наук, місто перетворюється на один з провідних наукових центрів Полісся – разом із білоруським Пінськом, де володар Олики також засновує єзуїтську колегію.

1640 р. Альбрехт Станіслав Радзивілл завершує реконструкцію Олицького замку – перетворюючи його на величний Олицький палац загальною площею в 2,7 гектари з 365 приміщеннями всередині. Внутрішнє подвір’я квадратного Олицького замку модернового на той час бастіонного типу з дозорними вежами й черепичним дахом по периметру було оточене 4 корпусами-палацами, що з’єднані між собою прибудовами й переходами, завдяки чому його навіть починають шанобливо називати "Волинський Версаль". Місто оточується валами та мурованими стінами.

Фото: ІЦ Полісся

Загальна площа поліських володінь Радзивиллів сягає 140 тисяч гектарів, князі регулярно влаштовували найграндіозніші в усій Східній Європі мисливські лови.

Потужний замок, оточений з трьох боків ровом, що мав на озброєнні до 200 гармат, витримує численні облоги, в т.ч. у ході Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького 1648-1657.

Більшість населення Олики виступає на боці уряду Республіки Обох Народів і завдяки могутнім стінам свого замку відбиває атаки козацьких загонів, хоча саме місто було спалено 1648 року та пізніше в 1651 році військами Івана Богуна.

Згідно з легендарною традицією, заслугу порятунку міста загалом та її єврейської громади зокрема приписують провідному тогочасному равіну ашкеназі на ім'я Давид Сегаль [David HaLevi Segal, דוד_הלוי_סגל].

По закінченні війни й смерті свого володаря, який не залишив дітей і був похований у Колегіаті, Олика, відповідно до угоди синів Миколая Радзвилла Чорного, переходить у володіння білоруської гілки роду Радзивіллів з містечка Несвіж (Нясвіж), який на той час був уже повністю полонізований.

1702 року Олику сильно спустошили шведські війська під час Північної війни, проте сам Олицький замок знову встояв і лишився непереможеним.

Наступний володар Олики Михаїл Казимир Радзивілл Рибонька [Michał Kazimierz Radziwiłł Rybeńko] у 1737-1755 рр. суттєво перебудовує замок, добудовуючи третій поверх.

1784 року в місті будується її найвизначніша греко-католицька споруда – кам'яна Стрітенська церква оборонного типу, сьогодні православна. Населення міста сягає 1770 осіб.

Фото: ІЦ Полісся

Однак 1795 року, після остаточного падіння Речі Посполитої, Олика опиняється в складі Російської імперії, що знаменує собою поступовий, але неухильний занепад міста, яке до того ж 1803 року спустошує велика пожежа. Росіяни закривають в Олиці католицькі установи, ліквідовується місцевий монастир із колегіатою.

Під час французько-російської війни 1812 року останній прямий нащадок засновника Олицького роду Радзивіллів Домінік Ієронім Радзивілл [Dominik Hieronim Radziwiłł] був полковником наполеонівської армії й квартирував у себе польський кавалерійський полк, через що пізніше був позбавлений права на маєток. Росіяни перетворюють Олицький палац на шпиталь, яким він і зостається до 1837 року.

Наступного року завалюється будинок колегії, внаслідок відсутності торгівлі місто залишають багаті купці, натомість заселяє переважно малозаможнє єврейське населення, кількість якого сягає приблизно 50%.

Фото: ІЦ Полісся

Натомість замок поступово оживає, ним володіє російський граф Лев Вітгенштейн [Лев Витгенштейн], ад'ютант царя Російської імперії Александра І, який одружився на дочці Домініка Радзивілла Стефанії. До міста приїздить багато гостей з Росії, Східної та Західної Європи, в Олицькому замку влаштовуються пишні гуляння.

У 1856 році варшавське видання Tygodnik Ilustrowany так описує Олику: "чудові костел, замок і ратуша, біленька церква, повсюди охайні та прикрашені садками будиночки міщан, сріблясті поверхні спокійних ставків, горбки й звивисті річечки творять прегарний вид".

Фото: ІЦ Полісся

1870 року Олику спіткало велике лихо – згоріла міська ратуша з усім архівом, однак краса Олики все ще приваблює до неї численних гостей, серед яких був і відомий поліський митець Наполеон Орда з-під Пінська, який 1874 року пише найвідоміший малюнок Олицької Колегіати.

На кінець 19 ст. російський енциклопедичний словник Брокгауза та Ефрона подає такий опис Олики: "Містечко Волинської губернії Дубнівського повіту. Жителів 4882, дворів 505, 2 православні церкви, костел, 4 єврейських молитовних будинки, початкове училище і церковно-приходська школа, миловарня і красильня". Жодна синагога Олики до наших днів не зберіглася.


Разом із тим містечко поступово дрібніє, під час І Світової війни російські війська обдерають мідний дах з Колегіати, 1918 року Олика в складі Волинської землі входить до складу УНР, після падіння якої з 1920 року відходить до Польської Республіки в складі Волинського воєводства.

У цей час переважну більшість населення міста становлять євреї. Так, згідно з переписом 1923 р., в Олиці мешкало 2777 жителів, із них 2480 євреїв. У місті активно діють "Спілка дрібних купців", товариство "Тарбут", "Сіоністська організація".

Після падіння Польщі в 1939 році Олика входить до складу Української ССР.

Одразу після вступу до Олики Червоної армії комуністи спаплюжили родинну усипальницю Радзивіллів і пограбували всі багатства палацу, в якому знаходилася величезна бібліотека старовинних книг і рукописів, багаті колекції живопису, родинної зброї та посуду, кришталю й золотих годинників. Врятовано було лише кілька живописних полотен.

Ім'я командира Червоної армії, який віддавав накази про спалення бібліотеки Радзивіллів, досі не оприлюднене.

У кімнатах палацу розмістилася стайня. Останній ординатор Олики, сенатор Речі Посполитої Януш Францишек Радзивілл [Janusz Franciszek Radziwiłł] заарештований.

Фото: ІЦ Полісся

В роки ІІ Світової війни Олика зазнала геноциду свого населення. 1942 року фашистами було розстріляно 90% її мешканців, які були євреями. В живих у місті лишилося трохи більше 100 людей.

Радянські війська зайняли Олику 1944 р. Невдовзі з Колегіати було знято всі її дзвони та вивезено в невідомому напрямку. За свідченням місцевих краєзнавців, один із них зараз використовується в кафедральному Володимирському соборі Києва УПЦ Київського патріархату.

По війні в Олицькому замку розміщується Волинська обласна психіатрична лікарня №2, що й до сьогодні займає всі його приміщення.

Український уряд та Волинська обласна влада демонструють повну байдужість щодо долі своєї колишньої перлини. Вже в часи незалежної України Колегіату було двічі пограбовано, востаннє 2003 року, коли з костелу було вкрадено рештки старожитностей 16 століття.

Ставлення сьогоднішніх оличан, яких налічується близько 2 500, до власних скарбів подібне. Унікальний старовинний орган не так давно було розібрано на самогонні апарати. Більшість населення байдуже до історичної спадщини свого містечка, що увібрала в себе надбання литовської, польської, єврейської, білоруської, російської культури.

Фото: ІЦ Полісся

1997 року костел Св. Трійці повернуто Католицький церкві, яка силами близько 200 парафіян Олицької парафії за підтримки Луцької дієцезії намагається врятувати й потроху відновити храм, однак пожертвувань вірян не достатньо для реставрації цієї величезної споруди, що перебуває в жахливому стані (особливо це стосується її дзвіниці).

ЯК ДОЇХАТИ ДО ОЛИКИ?

З Луцька на Олику – траса Н22 на Рівне або пряма маршрутка на Олику (44 км).
З Рівного на Олику – траса Н22 на Луцьк або пряма маршрутка з Рівного (35 км).
З Києва (Чернігова), Житомира до Олики – по трасі Е-40 до Рівного, далі Н22 на Луцьк, відстань від Києва близько 350 км (5 годин дороги на авто).
Зі Львова в Олику – траса Е-40 на Рівне, далі Н22 на Луцьк.

Фото: журнал City Life (м. Луцьк)

В усіх маршрутах необхідно їхати дорогою Н-22 до повороту на Олику (з Луцька – до залізничної станції Олика), звідти 9 км. до власне містечка по бруківці останніх Радзивіллів…

На поїзді до Олики можна доїхати з Києва потягом №363 Київ-Ковель (відправлення 21.10, прибуття в Олику 5.42). Зі станції 9 км пішки або на попутній маршрутці з Луцька, що зупиняється в селі Дерно.

УВАГА: пряма дорога на Галичину Олика – Дубно через Млинів (25 км) станом на 2011 рік перебуває в дуже поганому стані, мало хто наважується нею користуватися. Телефон приватного таксиста в Дубно, який їздить по ній на "Жигулях" 097-514-3400 (інформація надана "Пікетажним клубом").

УВАГА: в Олиці немає жодного кафе та служби таксі. Єдиний заклад харчування "Хасім" працює лише з 16.00 та знаходиться в сусідньому селі Дідичі. Виїхати з містечка можна або маршруткою на Луцьк (10 гривень квиток), що ходять приблизно щогодини (рідше на Рівне), або замовивши таксі з Рівного (приблизно 270 гривень).

Фото: ІЦ Полісся

Збережені архітектурні пам'ятки Олики:

1. Олицький замок та палац 16-19 ст. – сьогодні психіатрична лікарня.
2. Колегіальний костел Св. Трійці 17 ст. – умовно діючий, служби правляться по великих святах. Всередині зберіглися 5 з 12 дерев'яних скульптур апостолів, підземна усипальниця Радзивиллів. Дзвіниця майже зруйнована.
3. Костьол Св. Петра і Павла 15 ст. – діючий.
4. Церква Стрітення Господнього 18 ст. в передмісті Залісоче – колишня греко-католицька, зараз діюча православна Московського патріархату.
5. Луцька брама – єдиний збережений фрагмент колишніх міських укріплень, зараз магазин.

Як потрапити до Олицького замку та Колегіати:

Вхід на територію замку, де розміщується психлікарня, вільний. Можна оглянути внутрішнє подвір'я та залишки бастіонів.

Ключі від Колегіати знаходяться в ксьондза, який живе на її території. В разі відсутності ксьондза, можна спробувати розшукати через сільраду пані Геню, яка має запасні ключі.

© 2011 р., Ігор Свірин, спеціально для ІЦ Полісся

Координати Олики на карті


:: Чтобы получить информацию по-русски, ищите – пгт Олыка Киверцевского района на Волыни, замок и дворец Радзивиллов (Радзивилы) в Олыке, Колегиата Олыки, Олыцкий (Олицкий) замок и бастионы, Волынская областная психбольница №2.
:: To get more information in English please ask or google for – Olyka town in Kivetsi district of Volyn oblast in Ukraine, Olyka Radvilos palace, Collegiate Church of the Holy Trinity, Radziwill notable landmark, castles of Grand Duchy of Lithuania, אוליקה.
:: Jeigu norite gauti informaciją lietuvių kalba, prašom kreiptis arba ieškokite Internete – Olyka miestelis Voluinės srityje Polesėje Ukrainoje, Radvilų pilis, Radvilų rūmai, Olykos Kolegiata.
:: Каб атрымаць інфармацыю па-беларуску, шукайце - мястэчка Алыка ў Ківерцоўскім раёне Валынскай вобласці Украіны, замак і палац Радзівілаў (Радзівілы) у Алыцы, Калегіята Тройцы у Алыцы, Валынская абласная псіхлячэбніца № 2.
:: Aby dowiedzieć się więcej w języku polskim zapytaj lub szukaj w internecie na temat – Ołyka na Ukrainie (obwód wołyński), zamek Radziwiłłów i Kolegiata Świetej Trójcy, zdjęcia z Ołyki.

Тема: Олика - замок і колегіата Радзивиллів, історія

ЗНАЙТИ ЧИ СКАЧАТЬ ПОДІБНУ ІНФОРМАЦІЮ, ФОТО:



10 comments:

Анонім сказав...

Ще ключи є у ключниці можна спитать

Ника сказав...

очень красивые места!

Анонім сказав...

нужно костел литовцам отдать, пускай восстановят снова

Павло сказав...

всі литовці давно в литви своій уже, нащо він їм

Анонім сказав...

Відповідь автору:
по-перше "Хосім" знаходиться в смт. Олика, а не в с. Дідичі;
по-друге крім "Хосіма" з 12 год працює кафе "Вован", яке знаходиться за 50-100 кроків від Колегіати;
по-третє додаткові ключі не в пані "Гені", а в пані Жені (працює завідуючою Олицького будинку культури, що ділить приміщення з селищною радою).

Анонім сказав...

іще є нове кафе майже біля самої церкви!

Катя Власюк сказав...

І дуже хороше ,до речі, кафе!

Катя Власюк сказав...

І дуже хороше ,до речі, кафе!

Катя Власюк сказав...

Дуже хороше кафе!

Катя Власюк сказав...
Автор видалив цей коментар.

Дописати коментар

 
 
 

Як називають Полісся?

Поліщуки часто кажуть Полісьсе чи Палесьсе, східні слов'яни та казахи звуть Палессе, Полесье. Словаки та норвежці називають Polesie, чехи - Polesí, південні слов'яни - Polissja чи Полесие, Полесия. Литовці іменують Polesė. Німці й шведи звуть Polesien, голандці - Polesië, французи - Polésie. Англійці, італійці, іспанці, фіни - Polesia, рідше Polissia. Норвежці та естонці кажуть Polesje, деякі євреї - פּאָלעסיע, тайці โปเลเซีย, японці ポリーシャ, корейці 폴레시아, ті, кого найбільше звуть 中文, а турки як завжди - Polesiye.

Екскурсійні тури

Праліси Поліського заповідника | Містичне Камінне село | Чернігів незвичайний | Поліська вузькоколійка "Кукушка"

ВАШІ СТАТТІ

Ви живете на Поліссі чи маєте цікаві матеріали з історії поліського краю? ІЦ Полісся шукає регіональних дописувачів: студентів і журналістів, краєзнавців, істориків, усіх, хто бажає опублікувати свої авторські матеріали - новини, розвідки, дослідження. Особливо розшукуються небайдужі автори у містах: Рівне, Чернігів, Малин, Сарни, Ковель, Ніжин. Зголошуйтесь: icpolissya@gmail.com
 
Copyright © 2009-2014 ІЦ Полісся
Zhytomyr, Rivne, Chernihiv, Kyiv, Lutsk | Інформація | Співпраця