Лісові ПОЖЕЖІ і ТОРФЯНИКИ на Поліссі

ОБЕРЕЖНО: небезпека лісових пожеж та загоряння торф'яників

foto: lisova pojeja torfyaniki Станом на 5 серпня лісових пожеж на всіх поліських територіях, включно з білоруськими областями та російською Брянщиною, НЕ ЗАФІКСОВАНО, лише подекуди на лівобережному Поліссі локально горять торф'яники. Натомість східніше горить Білгородська та Воронезька область Росії, де офіційно введено режим надзвичайної ситуації, у середу велика пожежа спалахнула також на Дніпропетровщині.
Особливі заходи протипожежної безпеки введено на прикордонні Сіверщині та Чернігівщини, де сформовано спеціальні рейдові бригади. Проте всім варто знати, як страшно може виглядати справжня лісова пожежа. Розповідь очевидця, який потрапив у останні пожежі в Росії…

"Заїхали в магазин, купили лопати. Вирішили їхати у Верхню Верею. До речі, в простолюдді стара назва села - Гибловка. Приїхали. Дійшли до лісу, чекаємо. Навколо багато народу, пожежна машина, всі з пляшками води, з лопатами. Усі чекають. Валить за лісом дим. Так проходить хвилин 20-30.
Потім дим стає інтенсивнішим і чорнішим. І навколо стає темніше, хоча абсолютно світлий час доби. Чути наростаючий гул. Поступово навколо все реально стає темним, як ніби затемнення сонця якесь. З'являється заграва червона над лісом, ніби зоря. Гул наростає і стає ближче. Ось уже над лісом за деревами видно язики полум'я. Посилюється вітер, поступово переходячи в якись ураганний. Піднімається весь пил, і все в очі дме, взагалі важко стає бачити. Потім якось звідусіль вогонь проступає … зверху. Виглядає це як полум'я заввишки з десятиповерховий будинок. І хоч ми стоїмо метрів за 50 перед лісом, відчувається жар від цього полум'я. Полум'я проступає з усіх боків, спереду, збоку, справа. Всі ці заступи, гідранти, шланги від пожежної машини виглядають перед 20 метровим полум'ям все одно що зубочистка перед слоном. Люди все розуміють, і починають бігти, пожежні нам кричать - тікайте!

Ми біжимо по вулиці до машини, вона залишилася на початку вулиці. Весь цей час дме сильний вітер з піском і пилом. Сідаємо в машину. Дівчата на місці, хлопця нема. Дзвоню йому кричу в трубку, щоб йшов в машину. Він щось кричить крізь завиваючий вітер, що гаситиме низову пожежу. Яка там низова пожежа, коли там зверху від цього шаленого полум'я летить безліч палаючих гілок, якихось уламків на будинки. Загалом, повне відчуття пекла навколо. Ми розуміємо, що якщо чекати хлопця, можна і самим загинути, вирішили від'їхати від села подалі.
Від'їхали, знову дзвонимо - він заскочив в автобус. Там у селі автобус стояв і всіх закликав до евакуації. Коли від'їжджаємо з лівого боку вже горить поле і паркани, прямо поруч з дорогою. Ми розуміємо, що селу кінець. По дорозі ми зустрічаємося зі знайомими однієї дівчини, двоє хлопців і дівчина, на "четвірці" з Мурома, приїхали допомагати гасити пожежі. Вони вирішують їхати за нашою машиною. Хлопця підбираємо на зупинці. Вирішуємо їхати в інше село, так як за телефонним дзвінком тим, хто в курсі, там теж є велика небезпека. Приїжджаємо.

Там ситуація така, що стоїть ця Бірківка, довге широке поле (метрів 300) і ліс. Полем їздять трактори, розорюють його, роблять борозни проти низової пожежі. Там теж стоїть купа народу і з тривогою дивляться у бік лісу. Так минає година. Потім починається повторюватися та ж картина. Замість сірого диму валить чорний. Все більше видно заграву червону. Ми йдемо на поле, говорячи, що через таке широке поле пожежа верхом ну ніяк не перестрибне, воно ж таке широке… Сповнені рішучості гасити низову пожежу. І ось навколо настає темрява, звучить гул, посилюється вітер. Ми бачимо десь на полі пожежу, поспішаємо туди. І тут вітер ще в кілька разів посилюється і навколо одна суцільна стіна пилу починається. Зверху летять іскри.
Приходить розуміння, що потрібно бігти. Ми біжимо в бік машин. Шалено важко дихати. Хочеться лягти і лежати. Тупість повна накочується, це кисневе голодування. Силою волі змушую себе тікати до машини. Навколо дивно. Нічого не видно. Сіра темна імла якась і шалений вітер, який збиває з ніг. Тільки палаючі гілки і жар падають згори. Не видно витягнуту руку, а в очах весь час пісок. Ноги відчувають під собою асфальт. Де машина? Насилу здогадуюсь, що десь лівіше. Беру лівіше, проступають обриси мого крокодилу. Беру брелок, знімаю з сигналізації, сідаю. В авто більше кисню ніж зовні, я віддихуюсь. Завалюється хлопець і одна з дівчат. Другої немає. Нема й нема. Чекаємо, волаємо у вікно, сигналимо, моргаємо фарами. Я безперервно сигналю. Дуже хочеться, щоб вона знайшлася. Крізь імлу видно, що пожежа успішно подолала поле і поруч горять дерева, й треба звідси забиратися. Але продовжуємо подавати звуковий сигнал. Вирішуємо від'їхати подалі від епіцентру пожежі, але вирішити легко, а от від'їхати, коли довкола сіра імла і не видно дороги, важко. Якось по пам'яті я вирішую, що дорога приблизно десь там - і від'їжджаю. Світло фар вихоплює з імли "четвірку" наших муромським друзів-рятувальників. Вона звалилася в кювет. Вони вискочили з машини, і хтось запитує мене, чи можна витягнути машину, чи є трос. Навколо фантасмагорія, завиває вітер і пісок укупі з вогнями, тож я повідомляю їх злими словами, що їхньої машини я зара не витягатиму. Вони стрибають до мене. Ззаду не можуть зачинити двері. Це дуже актуально, позаяк навколо весь час дме пісочний курний вітер. Я кричу, щоб закрили, мені повідомляють - щось не виходить. Задні двері у мене зсувні, типу як в "Газелі". Роблю глибокий вдих і виходжу в бурхливу імлу, закриваю двері, їдемо далі. Попереду маячать вогні "дев'ятки", і я вирішую, що дорога там, де ці вогні. Так ці фари дев'ятки вивели нас туди, де хоча б видно дорогу. Так ми виїжджаємо з палаючого села. Там на дорозі шалена пробка, до мене доходить, що цілком може й наше містечко загорітися, і що мені треба бути ближче до сім'ї. Проїжджаємо пробку, я жену і через швидкість ледь не врізався в дерево, але я якось примудряються обігнути його. В мене всередині трохи паніка, бо ж пожежа в моєму місті після прожитого не видається вже чимось нереальним і тим-чого-ніколи-не-буде..."

Автор: Rovego, Росія, липень 2010 р.

Завдяки нещодавнім рятівним дощам, на Поліссі наразі спокійно. Однак БУДЬТЕ МАКСИМАЛЬНО ОБЕРЕЖНІ З ВОГНЕМ та відразу повідомляйте рятувальні служби про будь-які помічені в лісі пожежі за телефоном 102!

Тема: лісові пожежі на Поліссі, торфяники

ЗНАЙТИ ЧИ СКАЧАТЬ ПОДІБНУ ІНФОРМАЦІЮ, ФОТО:



1 comments:

Анонім сказав...

Жах реально............... не дай бог!!!

Дописати коментар

 
 
 

Як називають Полісся?

Поліщуки часто кажуть Полісьсе чи Палесьсе, східні слов'яни та казахи звуть Палессе, Полесье. Словаки та норвежці називають Polesie, чехи - Polesí, південні слов'яни - Polissja чи Полесие, Полесия. Литовці іменують Polesė. Німці й шведи звуть Polesien, голандці - Polesië, французи - Polésie. Англійці, італійці, іспанці, фіни - Polesia, рідше Polissia. Норвежці та естонці кажуть Polesje, деякі євреї - פּאָלעסיע, тайці โปเลเซีย, японці ポリーシャ, корейці 폴레시아, ті, кого найбільше звуть 中文, а турки як завжди - Polesiye.

Екскурсійні тури

Праліси Поліського заповідника | Містичне Камінне село | Чернігів незвичайний | Поліська вузькоколійка "Кукушка"

ВАШІ СТАТТІ

Ви живете на Поліссі чи маєте цікаві матеріали з історії поліського краю? ІЦ Полісся шукає регіональних дописувачів: студентів і журналістів, краєзнавців, істориків, усіх, хто бажає опублікувати свої авторські матеріали - новини, розвідки, дослідження. Особливо розшукуються небайдужі автори у містах: Рівне, Чернігів, Малин, Сарни, Ковель, Ніжин. Зголошуйтесь: icpolissya@gmail.com
 
Copyright © 2009-2014 ІЦ Полісся
Zhytomyr, Rivne, Chernihiv, Kyiv, Lutsk | Інформація | Співпраця