Археологічні розкопки, річка Стир: поселення і жертовник готів

Учасники Київської археологічної експедиції розкопали на березі річки Стир унікальну культову споруду готського племені.
foto: poselennya gotiv"Як правило, рядове готське поселення – це три-чотири будиночки, а тут їх більше півсотні, – зазначає науковець. – У наших готів були найвідомішими два боги: Вотан і Тор. А це жертовник – тут розкладали величезне вогнище, є спеціальні місця для розробки туші після спалення, бо рештки після пожертвування доїдали люди – це як причастя...

...Збереглося місце, куди клали кістки тварин, і чаші, в яких зливали їхню кров".

Жертовник готського племені на території розкопаного поселення – знахідка унікальна, але очікувана, розсказав Радіо Свобода керівник експедиції, заступник директора Інституту археології Національної академії наук України Денис Козак.
Береги Хрінницького водосховища, де вже 17 років працюють науковці і студенти, приховують чимало унікальних за історичною цінністю речей. Однак зберегти їх – навіть у землі – з кожним роком стає дедалі важче.

Германські племена готів з’явилися на теренах нинішньої Волині у третьому столітті нашої ери. Вони перейшли безкраї поліські болота і підкорили венедів, переорієнтувавши їх із набігів на римські провінції на торгівлю з Римом, який тоді потребував зерна і продуктів тваринництва. Знахідки археологів засвідчили: готи принесли на територію нинішньої України прогрес у землеробстві.

Знахідки готського періоду з’явилися завдяки пошукам венедів – давнього праслав’янського народу, численні сліди культури якого масово були віднайдені в Україні саме завдяки експедиціям під керівництвом Дениса Козака. Ниточки щоразу тяглися на Волинь. Вже перші знахідки перевершили сподівання, каже Денис Козак.

«Мабуть, не знайдеться на території Волині, і, ймовірно, України, пам’ятки, яка за насиченістю культурними шарами і масштабами могла б зрівнятися з цією територією, – наголошує науковець. – Тут, по суті, відображена вся історія України – від початку землеробства в 4-5 тисячолітті до нашої ери – і аж до 12 століття нашої ери. Кожного року при розкопках ми знаходимо щось надзвичайно цікаве».

Серед знахідок археологів – із поселення рибальського племені неврів – кістковий гарпун у формі тризуба, а також амфора із зображенням найдавнішого на території Європи рала.

«Такі речі не змінювалися впродовж тисячоліть, – зазначає Денис Козак. – Якщо людина зробила такий посуд із відхиленням від традицій, вважалося, що вона наводить на свій рід біду. Тож ми побачили – це була посудина, зроблена місцевими людьми, за притаманними їм традиціями. Адже амфора була властива місцевим племенам пізньотрипільської культури, і вона була знайдена в напівземлянці – традиційному житлі місцевого населення, і ми маємо цілковиті підстави, що це місцева людина зробила, і вона настільки прекрасно зобразила це рало, що коли ми піддали амфору комп’ютерній обробці, то змогли визначити кут полоза до чепіг. Виявилося, що цей кут був найбільш ефективним для того, щоб розпушувати землю. Відтак можна говорити, що землеробство в Україні розпочалося в ІІІ тисячолітті до нашої ери».

Серед найновіших знахідок також скульптура божка, яка належить до 4 століття нашої ери. Очевидно, хтось із місцевих готів, який побував на території Риму, привіз із собою скульптуру Сарапіса, припускають дослідники.

«Готи були язичниками. Боги в них не мали обличчя, і жили невідомо де, – каже Денис Козак. – А тут знайшли божество на ім’я Сарапіс, яке створили в Єгипті греки – для того, щоб наблизити до себе в духовному сенсі єгиптян. Воно має грецькі риси обличчя. Єгиптяни його не прийняли, а римляни – перейняли від греків. І в них воно було дуже поширене. У римлян він вважався покровителем жіноцтва, війни, плавання».

Денис Козак запевняє: на території України досі лишається більше археологічних пам’яток, ніж у Європі в цілому, однак їх активно знищують. «В Україні ще існують близько 150-200 тисяч пам’яток, – наголошує науковець. – Але щороку їх меншає – на десятки, а то й сотні. Лише тут, довкола Хрінницького водоймища усі землі – пам’ятка археології. Ми, археологи, домоглися рішення обласної ради у 2003 році про визнання цих земель землями історико-культурного призначення».

На таких землях забороняються будь-яке будівництво та сільгоспроботи, відводи землі, оренда приватної власності. Незважаючи на це, біля Хрінницького водоймища височіє чимало приватних дач. Заступник директора Інституту археології Національної академії наук України Денис Козак визнав, закон про охорону пам’яток залишається тільки на папері.

Автор: Валентина Одарченко, Радіо Свобода.
---
Цього року київські та волинські археологи розкопали поселення готів, яке датується другою половиною ІІІ століття і початком ІV нашої ери. Найважливіша теперішня знахідка експедиції, яку очолює Заступник директора Інституту археології Національної академії наук України Денис Козак – це жертовник, який є вагомим не лише для історичної спадщини України, але й для всієї Європи.

Поселення готів, яке розкопали, цікаве тим, що на нього накладається старослов’янське поселення Х століття. Знайшли навіть «накладення» одного будинку на інший, переріз побудов гарно зберігся. Загалом на розчищеній території розкопали 3 слов’янських житла, 2 житла готів, одну готську споруду, в якій, вочевидь, була ткацька майстерня, та готський жертовник. Самі споруди заглиблені у землю, адже така структура будови взимку дозволяла рятуватися від холоду, а влітку − від спеки. У двох з них археологи розкопали печі, які у дуже хорошому стані. Хоча будинки були, судячи зі всього, тісними, вміщали вони до 10 осіб, адже в той час жінки народжували стільки, скільки могли – виживало з 6-8 дітей 3-4.

Також на місці поселення знайшли багато речей, яким біля двох тисяч років: черепки, знаряддя праці, прикраси, монети, частини зброї. Зокрема, вже на «базі» провідний археолог України та очільник експедиції показував «скарби», які вдалося роздобути. Серед них дуже гарні кістяні прикраси, що нагадують палички, якими заколюють волосся японки, призначення їх, вочевидь, було те ж саме.
Також знайшли срібний нашийний дзвіночок, який колись готки використовували не лише як прикрасу, але й як оберіг – вважалося, що він своїм дзвоном відганяв нечисту силу. Серед знахідок є ніж та кинджал, а також кухонне начиння, подібне не так давно ще використовували у селах для того, щоб виймати посуд із печі. Все це віддадуть до Рівненського краєзнавчого музею.

Денис Козак розповів – біля водосховища він працює вже 17 років. За цей час історичну скарбницю наповнили знахідками, які навіть побували у музеях Європи. Ця експедиція зробила значний внесок в українську та світову культуру.

Цьогорічна знахідка найбільш відома жертовником, адже це єдиний в Європі жертовник, який можна поєднати з релігією готів. Це тривимірна конструкція, що, мабуть, характеризувала небо, землю та підземелля. Найвища частина – це місце, де приносили жертву, по бокам нижче розміщенні виямки, у яких, швидше за все, ставили посуд для того, аби туди стікала кров, а далі підніжжя − втоптана ділянка ґрунту.

Від поселення жертовник був відгороджений стіною. Взагалі, у готів, за словами історика, було багато богів – найголовніші з них Вотан і Тор. Вотану приносили в жертву курей, півнів, та людей, «Тор «їв» все», − пожартував історик. «Трапезу бога» люди «вживали» зі своїм об’єктом поклоніння. Вважалося, що дух жертви іде після смерті до божества, тому кістки намагалися не пошкодити, адже духи, які матимуть якийсь дефект у потойбічному світі, не подобатимуться їхньому ідолу.
Є припущення, що жертовник побудували саме Вотану, адже на його території знайшли, окрім кісток звірів, ще й людські рештки. Це були руки малих дітей – кістка, яка йде від кисті руки до ліктьового суглоби.

Пан Козак розповідає, що людські жертвоприношення не були стандартом – це робилося дуже рідко, у тому випадку, якщо інші жертви, на їхню думку, не приносили очікуваних результатів. Саме завдяки такій знахідці розкопане поселення цього року, та минулорічні поселення характеризують як торгово-общинно-культурний-центр.

За 17 років проведених на берегах Хріницького водосховища відкопали близько 200 давніх осель, які належать до вельбарської (готи), слов’янської культур та культури Київської Русі. Зокрема, 54 будинки належать поселянням готів, якщо розкопувати далі, то можна знайти до 150-ти будинків – на той час це був справжній «мегаполіс».
Припущення, що ці поселення є «торговим вузлом» себе виправдовує, адже багато знахідок підтверджують таку теорію. Вчений розповідає, що років 4 тому знайшли хату купця, в якій були срібні монети.

Взагалі вважається, що у цих поселеннях жили заможні готи. 8 років тому розкопали 3 поховання – одній жінці, яка була захоронена було у близько 30 років, а іншій 40 – це довгий вік, як для жінок, в основному вони помирали 24-25-річними. Аналіз кісток свідчить – харчувалися готи м’ясною продукцією, а це також важливий факт, що засвідчує їхній добробут.

Загалом племена готів були досить войовничими, набіги на римлян приносили їм чималу здобич. Денис Козак вважає, що на місці поселень можна знайти справжні скарби.

За роки розкопок члени експедиції знайшли ще дві унікальні цінності. Це статуетка бога Сарапіса, який на той час був «багатофункціональним божеством», тобто він, на відміну від всіх інших язичницьких ідолів, яким поклонялися древні люди, у чомусь одному (наприклад Нептун, бог моря), уособлював в собі багато явищ. Таких статуеток в Європі всього 3. А також знайшли амфору із зображенням найдавнішого знаряддя праці − рала.

Джерело, фото - "Волинська правда"

ЗНАЙТИ ЧИ СКАЧАТЬ ПОДІБНУ ІНФОРМАЦІЮ, ФОТО:



0 comments:

Дописати коментар

 
 
 

Як називають Полісся?

Поліщуки часто кажуть Полісьсе чи Палесьсе, східні слов'яни та казахи звуть Палессе, Полесье. Словаки та норвежці називають Polesie, чехи - Polesí, південні слов'яни - Polissja чи Полесие, Полесия. Литовці іменують Polesė. Німці й шведи звуть Polesien, голандці - Polesië, французи - Polésie. Англійці, італійці, іспанці, фіни - Polesia, рідше Polissia. Норвежці та естонці кажуть Polesje, деякі євреї - פּאָלעסיע, тайці โปเลเซีย, японці ポリーシャ, корейці 폴레시아, ті, кого найбільше звуть 中文, а турки як завжди - Polesiye.

Екскурсійні тури

Праліси Поліського заповідника | Містичне Камінне село | Чернігів незвичайний | Поліська вузькоколійка "Кукушка"

ВАШІ СТАТТІ

Ви живете на Поліссі чи маєте цікаві матеріали з історії поліського краю? ІЦ Полісся шукає регіональних дописувачів: студентів і журналістів, краєзнавців, істориків, усіх, хто бажає опублікувати свої авторські матеріали - новини, розвідки, дослідження. Особливо розшукуються небайдужі автори у містах: Рівне, Чернігів, Малин, Сарни, Ковель, Ніжин. Зголошуйтесь: icpolissya@gmail.com
 
Copyright © 2009-2014 ІЦ Полісся
Zhytomyr, Rivne, Chernihiv, Kyiv, Lutsk | Інформація | Співпраця